Жонатий

 Рік за роком кореспондент Ред’ярд Кіплінґ мандрував англійськими колоніями, спілкувався з солдатами, писав про їхній побут. Він знав їхні настрої та їхні потреби, їхні мрії та поривання, радості й жалі. «Солдатські» оповідання принесли Кіплінґу визнання, а вірші – стали піснями. Їх співали під тропічним небом коло солдатських наметів, їх виконували й в осяйних лондонських салонах. Однак не тільки стрункі та мелодійні рядки принесли Кіплінґу визнання – у різні часи його вірші використовували для збору коштів на потреби військових. Вірш «Хлопчина незухвалий» започаткував свого часу цілий волонтерський рух на допомогу військовим та їхнім родинам. У Першу світову війну, з якої серед тисяч англійських солдатів не повернувся і його єдиний син, Кіплінґ виступав перед новобранцями та фронтовиками, займався військовими похованнями і віддавав усі сили й увесь талант заради перемоги над ворогом. 

   Пісні Кіплінґа повертаються. І так само, як і сто років тому, вони повертаються, аби підтримати і захистити: зібрати кошти вдові загиблого солдата, піднести бойовий дух його живим побратимам, нагадати тим, хто живе у тилу, про війну та людей, які тримають над нашими головами мирне небо.