Її ім’я — Ніппа

Дев’ятирічна Ніппа, коли помер тато, переселилася з мамою жити в садовий будиночок. Там вони вирощують огірки.
Ніппа дотримує даного татові слова й щодня грає на флейті, ховаючись у теплиці — щоб сусідські діти не насміхалися.
Через якийсь час мама знайомиться з Оскарасом. Та Ніппі він не подобається — Ніппа любить свого тата.
Перша повість про Ніппу захоплює з перших сторінок.

Переклав з литовської Дмитро Чередниченко
Ілюстрації Сергія Гавриша