Невизнані генії

У своїй новій книзі «Невизнані генії» Ігор Гарін розповідає про нелегку, часто трагічну долю геніїв, визнання яких прийшло тільки після смерті або, в кращому випадку, в кінці життя.

При цьому автор докладно зупиняється на питанні про природу геніальності, аналізуючи багато з існуючих на сьогодні теорій, що пояснюють цю саму геніальність, починаючи з теорії генетичної схильності і закінчуючи теоріями, що пояснюють геніальність психічними або фізіологічними відхиленнями, наприклад, наявністю синдрому Морфана (він був у Паганіні, Лінкольна, де Голля), гіпоманіакальної депресії (Шуман, Гемінґвей, Рузвельт, Черчилль) або сексуальних девіацій (Чайковський, Уайльд, Кокто і ін.).

Але в усі часи геніальних людей вважали обранцями вищих сил, які повинні спрямовувати людство. Самому автору близьке розуміння геніальності як Богоприсутності, тому що Бог - творець усього сущого, а генії за своєю природою теж творці, що створюють основу людської цивілізації як в матеріальному, так і в моральному плані.