Персональне досьє. Історія The Washington Post

Мемуари лауреатки Пулітцерівської премії.

Тематика книги

Мемуари, журналістика, жіноче лідерство, медіа, історія США.

Опис книги "Персональне досьє. Історія Washington Post" Кетрін Ґрем

Кетрін Ґрем змінила обличчя сучасної журналістики. А почалося все з того, щов 1933 році її батько придбав майже збанкрутілу газету Washington Post. Відтодівидання стало невіддільною частиною життя Кетрін. Вона працювала тамдрукаркою, кур’єркою, журналісткою, підтримувала чоловіка, поки той керувавгазетою, а після його смерті очолила медіакомпанію, що об’єднувала газетуWashington Post, журнал Newsweek та низку телевізійних станцій. Кетрін немала досвіду в бізнесі, тим паче на керівній посаді. Та завдяки глибокомурозумінню, як працює новинна сфера, і непохитній підтримці позиціїжурналістів та редакторів провела газету через такі складнощі, як Вотерґейт,що зрештою приніс виданню світову славу.

Для кого книжка “Персональне досьє. Історія The Washington Post”

Для широкого кола читачів, всіх, хто цікавиться журналістикою, жіночимлідерством, історією Америки та залаштунками роботи найбільших медіа світу.

Чи варто купувати цю книгу?

У цій книжці Ґрем поєднує персональну та професійну біографію, а такожісторію перетворення Post на одне з найвпливовіших видань. Мемуари Ґремвідзначено Пулітцерівською премією, а також за їхніми мотивами знято«Секретне досьє» Спілберґа.

Про авторку

Кетрін Ґремнародилася в 1917 році. З 1963-го фактично очолювала компаніюWashington Post, із 1969-го була видавчинею газети, у 1973–1991 роках входиладо ради директорів. У 1972-му стала першою жінкою-CEO, включеною доFortune 500, як очільниця компанії Washington Post.

Книжки на схожу тематику

• «Моє життя» Ґолда Меїр, «Наш Формат», 2021 рік;
• «Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте» Дайва Ульбінайте, «Наш Формат», 2021 рік.

Відгуки про книгу “Персональне досьє. Історія The Washington Post”

”Це погляд зсередини на найсерйозніші поворотні моменти в історіїамериканської журналістики.” — Time”Дивовижно глибоке та рідкісне для автобіографій вміння спосте-рігати за власними думками й почуттями..” — Newsday

Найкращі цитати книжки

Про виховання ставлення до грошей

Я мала менше, ніж мої однокласниці, принаймні якщо йшлося про одяг. Окрім форми, умоєму гімназійному гардеробі були один–два светри, блузки для занять і одна сукня навихід. У кишенькових грошах нас теж обмежували. Досі пам’ятаю телеграму, яку Бісвідправила батькові з Вессера: «Кишенькові наперед або мені кінець». Батько відповів:«Кінець». Єдині розмови про гроші, які пригадую, точилися довкола того, що не можнапросто успадкувати купу грошей — потрібно робити щось, займатися чимось корисним іпродуктивним; неможна нічого не робити. І я завжди працювала. Пам’ятаю, як одніріздвяні канікули — певне, у мої п’ятнадцять років — я провела у Раді федеральногорезерву, навчаючись креслити графіки.

Про придбання Washington Post

Реакція громадськості на нового власника, принаймні та, яка вийшла друком, булаздебільшого позитивною. Утім, у приватних розмовах люди роками озвучували різнісумніви: і щодо можливості Post не стати на бік жодної партії, і про шанси п’ятої газети умісті вижити під керівництвом недосвідченого видавця. Ґарднер Коулс, один ізнайталановитіших незалежних видавців країни, попередив батька, що Вашингтон — містопообідніх газет. Урядові працівники приходять на роботу рано, а додому повертаються опів на п’яту вечора. Відтак жодна ранкова газета, особливо Post, сказав він, не зможедобитися бодай якогось успіху. Крім того, Star тримає місто за горло. На що батьковідповів досить благочестиво: «Столиця нашої великої нації заслуговує на якісну газету. Явірю в американський народ. Люди здатні діяти мудро, коли володіють фактами. І я дамїм цю неупереджену правду. Правильну ідею ніщо не спинить».