Щоденник "Андерсена"

Олександр Летучий, він же дядько Саша, він же - солдат тієї війни, яку «чомусь назвали "АТО"», - надиктовує свої історії, щоденникові записи восьмирічному Матвійку. Про пережите. Про життя на передовій, про буденно-страшне, коли звикаєш «до виду крові, до смерті, навіть до думки про власну смерть». Тому що «смерть стала нормою життя і без цього можна збожеволіти». Але тут же є місце і солдатському братерству, гумору, взаємовиручці. Так і про таке може розповісти тільки очевидець - з найдрібнішими деталями і нюансами, невідомими «цивільним». Коли пишуть щоденник? Коли є що сказати, коли не можеш не говорити. І навіть коли говорити вже не можеш. Бо тебе вже немає. Ти став ангелом-охоронцем. Але душа, як і раніше, болить - щоденник пишеться. І дитина дала тобі ім'я - «Андерсен». Хоча все розказане - зовсім не казка...