Смерть біля Скляного струменя

...Харків, 1950 рік. Країну лихоманить одночасно від нової хвилі репресій і від ненависті до «Заходу, що бездушно затискає свободу своїх трудівників».

«Будуть захищати!» - пророкують наймудріші, читаючи останні постанови влади. «Аби не було війни!» - відмахуються інші, включаючи голосніше радіо, що віщає про грандіозні темпи соціалістичного будівництва. Кругом розруха, в серцях страх, на обличчях - безмежна відданість ідеям комунізму. Але не у всіх - є ті, кому вже, по суті, нема чого втрачати і не потрібно прикидатися.

Володимир Морський - колишній журналіст і театральний критик, а нині звільнений звідусіль «буржуазний космополіт» - переконаний, що все найгірше з ним вже трапилося і попереду на нього чекає нехай безцільне, але зате спокійне і розмірене життя. Він і не підозрює, що біля модної міської пам'ятки - того самого «Скляного струменя», який пізніше стане символом Харкова і буде називатися «Дзеркальним», - йому доведеться зустрітися з вбивцею. Вплутуватися в яке-небудь розслідування Морський, звичайно, теж не має наміру. Але доведеться...