Як зруйнувати русскій мір

Що об’єднує ідеологів русского міра і як цього позбутись

ТЕМАТИКА

Історія, публіцистика, дослідження, політологія.

ПРО КНИЖКУ

Автор досліджує виникнення, розвиток та функціонування цього самого русского міра від часів Івана Грозного до сучасності. Це чи не найперше настільки широке дослідження механізмів самовідтворення русского міра. Як змінити ідеологію русского міра? Як розвалити символічні структури? Чи потрібна росіянам свобода?

ДЛЯ КОГО ВИДАННЯ

Ця книга для тих, хто хоче зрозуміти, чому росіяни саме такі, які вони є. І головне — ця книга про те, як можна зруйнувати «русскій мір».

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

На відміну від більшості досліджень про Росію, у цьому виданні автор звертає увагу передусім на утворення та функціонування механізмів управління російською імперією, які залишаються практично незмінними останні 400 років.

ПРО АВТОРА

Вадим Денисенко — виконавчий директор Українського інституту майбутнього, народний депутат VIII скликання. Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича), співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики «Політики не брешуть».

ІНШІ КНИЖКИ АВТОРА

• «Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців», Вадим Денисенко, «Наш Формат», 2020 рік

ЦИТАТИ

Глибинна помилка більшості людей, які в силу різних обставин займаються Росією, полягає в тому, що вони вважають, що русскій мір — це якесь новітнє явище, створене групою ідеологів, які зібралися навколо Путіна. Справа в тому, що і «русскій мір», і система управління державою, де-факто були створені ще за часів Івана Грозного, а остаточно зацементувалися в часи Петра І і з певними косметичними змінами дійшли до наших днів.

Чим відрізняється новітнє юродство Путіна від юродства його «великих попередників»? Лише одним — зашкальним рівнем брехні на всіх рівнях. Жоден попередник Путіна стільки не брехав, щоправда, ніхто й не творив паралельну реальність для своїх громадян, а паралельна реальність — це і є абсолютна брехня. Образ, який прибрала путінська Росія, — ображена невинна жінка, яку всі хочуть зґвалтувати, а вона змушена захищатися. Путін весь час репродукує цей образ, лякаючи своїх підданих, що їх хтось зґвалтує, і тому вони погоджуються, щоб їх ґвалтувала держава. Нічого наднового, крім тотального віртуального світу для підданих, Путін не вигадав. Щоб підтримувати режим, підтримувати лад у цьому віртуальному світі-монастирі, йому треба залишатися царебогом-лжеюродивим і юродствувати на всіх фронтах.